Isaiah 48

Чи без соли їдять несмачне́, чи є смак у білко́ві яйця́? 1Чого́ не хотіла торкну́тись душа моя, все те стало мені за поживу в хворо́бі. 2О, коли б же збуло́ся проха́ння моє, а моє сподіва́ння дав Бог! 3О, коли б зволив Бог розчави́ти мене, простягну́в Свою руку — й мене полама́в, — 4то була б ще потіха мені, і скака́в би я в немилосе́рдному бо́лі, бо я не зрікався слів Святого! 5Яка сила моя, що наді́ю я матиму? І який мій кінець, щоб продо́вжити життя моє це? 6Чи сила камі́нна — то сила моя? Чи тіло моє мідяне́? 7Чи не поміч для мене в мені, чи спасі́ння від мене відсу́нене? 8Для то́го, хто гине, товариш — то ласка, хоча б опусти́в того страх Всемогу́тнього. 9Брати́ мої зраджують, мов той поті́к, мов річи́ще пото́ків, минають вони, 10темні́ші від льо́ду вони, в них ховається сніг. 11Коли сонце їх гріє, вони висиха́ють, у теплі — гинуть з місця свого́. 12Карава́ни дорогу свою відхиля́ють, ухо́дять в пустиню — й щезають. 13Карава́ни з Теми́ поглядають, похо́ди з Шеви́ покладають наді́ї на них. 14І засоро́милися, що вони сподіва́лись; до нього прийшли — та й збенте́жились. 15Так і ви тепер стали ніщо́, побачили страх — і злякались! 16Чи я говорив коли: „Дайте мені, а з має́тку свого дайте пі́дкуп за мене, 17і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гноби́телевих мене викупіть?“ 18Навчіть ви мене — і я буду мовчати, а в чім я невми́сне згрішив — розтлума́чте мені. 19Які гострі слова́ справедливі, та що то дово́дить дога́на від вас? 20Чи ви ду́маєте докоря́ти слова́ми? Бо на вітер слова́ одчайду́шного, 21і на сироту́ нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого! 22Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу́ перед вами неправди.